Головна

Історія   розвитку HTML      

1980 року фізик Тім Бернерс-Лі, який на той час був співробітником CERN, запропонував і прототипував систему ENQUIRE, яка мала полегшити сумісне користування документами для дослідників CERN.

1989 року Бернерс-Лі запропонував впровадити на базі Internet гіпертекстову систему документів.^[2]

Вже наприкінці 1990 року він розробив HTML і написав браузер та серверне програмне забезпечення для запропонованої системи. У цьому ж році Тім Бернерс-Лі та Роберт Кайо, інженер інформаційних систем CERN, подали спільну заявку на фінансування проекту, проте цей проект не був офіційно прийнятий CERN.

Наприкінці 1991 року Тім Бернерс-Лі опублікував в Інтернеті перший загальнодоступний опис мови розмітки HTML, відомий як документ «HTML теги» (HTML Tags).^[3] В ньому були описані 20 елементів первісної, відносно простої схеми розмітки HTML. За винятком тегу гіперпосилання, який був жорстко підпорядкований внутрішньому SGML-формату документації CERN. Тринадцять із тих елементів ще й досі існують у HTML4.^[4]

Бернерс-Лі розглядав HTML як похідну мову від SGML, і в середині 1993 року Спеціальна Комісія Інтернет-розробок (IETF) офіційно визначила її такою, опублікувавши першу специфікацію HTML: «Hypertext Markup Language (HTML)» Internet-проект, авторами якої були Тім Бернерс-Лі та Ден Конолі. Ця специфікація вже містила визначення типу документу, яке чітко зазначало граматику HTML. ^[5]

Проект втратив силу через 6 місяців, проте був відомий за офіційне визнання в ньому, створеного для браузера NCSA Mosaic, тега додавання зображень, не розділяючи філософію IETF щодо заснування стандартів на успішних прототипах.^[6] Так само пізніше в 1993 році в конкуруючому Інтернет-проекті Дейва Раджетта «HTML+ (Hypertext Markup Format)», було запропоновано стандартизувати вже запроваджені браузерами сенсаційні на той час можливості, такі як таблиці та перші інтерактивні форми.

На початку 1994 року, після того, як проекти «HTML» і «HTML+» втратили свою силу, IETF створив Робочу групу HTML (HTML Working Group). 1995 року Робоча група HTML завершила роботу над документом «HTML 2.0» (опублікований як RFC із номером 1866), першою специфікацією, що мала бути використана як базовий стандарт для подальших вдосконалень HTML.^[6] Версія 2.0 окреслювала чіткі відмінності між новим виданням специфікації та попередніми проектами.

Подальші розробки під заступництвом IETF зіштовхнулися з конкуруючими інтересами. З 1996 року специфікації HTML затверджувались Консорціумом W3C, враховуючи доповнення до розмітки, що впроваджувалися компаніями-розробниками браузерів. Тим не менш, у 2000 році HTML стала міжнародним стандартом (ISO/IEC 15445:2000).

Остання специфікація HTML, опублікована W3C наприкінці 1999 року, має назву «HTML 4.01 Recommendation». Усі спірні питання та помилки цієї специфікації були офіційно визнані у списку друкарських помилок, опублікованому в 2001 році.

Версії

Тім Бернерс-Лі представив HTML в дослідницькому центрі CERN в Женеві 1989 року.^[7]

• HTML (без номера версії, 3 листопада 1992): найперша версія, орієнтована лише на текст.^[8]
• HTML (без номера версії, 30 квітня 1993): до тексту додано атрибути, які визначають курсивне або жирне написання літер, та зображення.
• HTML+ (листопад 1993): заплановані доповнення, які потрапили до наступних версій, але ніколи не були відокремлені як HTML+.^[9]
• HTML 2.0 (листопад 1995): визначена стандартом RFC 1866 версія з підтримкою форм. Статус цього стандарту вже «історичний», також визнані застарілими попередні версії.
• HTML 3.0: версія, яка не зазнала поширення, оскільки разом із випуском браузера Netscape Navigator версії 3, цей стандарт вже був застарілим.
• HTML 3.2 (14 січня 1997): були додані численні можливості, такі як таблиці, обтікання текстом зображень, інтеграція аплетів.
• HTML 4.0 (18 грудня 1997): були додані таблиці стилів, скрипти та фрейми. Також, відбулось розділення на Strict (суворе дотримання стандартів), Frameset (з підтримкою фреймів),Transitional (перехідний). 24 квітня 1998 було випущено виправлену версію цього стандарту.
• HTML 4.01 (24 грудня 1999): Заміна версії HTML 4.0, містить численні дрібні виправлення.
• HTML 5 (Working Draft, 5 квітня 2008):^[10] HTML 5 має новий словник побудований на основі HTML 4.01 та XHTML 1.0. Також перероблена і розширена пов'язана з HTML специфікація DOM
• XHTML 1.0 (26 січня 2000): Висловлення стандарту HTML 4.01 засобами XML. 1 серпня 2002 було випущено оновлену редакцію стандарту.
• XHTML 1.1 (31 травня 2001): Після того, як XHTML буде розділено на модулі, стандарт XHTML 1.1 визначатиме сувору версію, в якій не буде запроваджених HTML 4 можливостейFrameset та Transitional.
• XHTML 2.0 (в розробці): ця версія вже не базується на HTML 4.01 і додає деякі нові теги. Буде завершено розділення між представленням та вмістом.

Документ HTML

Для поліпшення взаємодії, SGML вимагає аби кожна похідна мова (HTML у тому числі) визначала свою кодову таблицю для кожного документа, яка складається з репертуара (перелік різноманітних символів) та позиції символа (перелік цифрових посилань на символи з репертуара). Кожен документ HTML — це послідовність символів з репертуара.

HTML використовує найповнішу кодову таблицю UCS (англ. Universal Character Set — Універсальний Набір Символів).

Проте, однієї кодової таблиці недостатньо для того, щоб браузери могли правильно відтворювати документи HTML. Для цього браузерам потрібно «знати» специфічну кодову таблицю документа, яку автор має зазначати завжди в елементі meta із параметром charset. За замовчуванням використовується кодова таблиця ISO-8859-1, відома також як Latin-1.

Розмітка

Розмітка в HTML складається з чотирьох основних компонентів: елементів (та їхніх атрибутів), базових типів даних, символьних мнемонік та декларації типу документа.

Загальна структура

Документ HTML 4.01 складається з трьох частин:

1. Декларація типу документу (англ. Document type declaration, Doctype), на початку документа, в якій визначається тип документа (DTD).
2. Шапка документу (знаходиться в межах елементу head), в якій записано загальні технічні відомості або додаткова інформація про документ, яка не відтворюється безпосередньо в браузері;
3. Тіло документу (може знаходитися в елементах body або frameset), в якому міститься основна інформація документа.

Нижче наведено приклад загальної структури HTML-документу:

<!doctype HTML public "-//W3C//DTD HTML 4.01//EN"
 "http://www.w3.org/TR/html4/strict.dtd">
<html>
 <head>
 <title>Мій перший HTML-документ</title>
 </head>
 <body>
 Hello world!
 </body>
</html>

Елементи

Докладніше: Елементи HTML

Елементи являють собою базові компоненти розмітки HTML. Кожен елемент має дві основні властивості: атрибути та зміст (контент). Існують певні настанови щодо кожного атрибута та контента елемента, які треба виконувати задля того, щоб HTML-документ був визнаний валідним.

У елемента є початковий тег, який має вигляд <element-name>, та кінцевий тег, який має вигляд </element-name>. Атрибути елемента записуються в початковому тегу одразу після назви елемента, контент елемента записується між його двома тегами. Наприклад: <element-name element-attribute="attribute-value">контент елемента</element-name>.

Деякі елементи, наприклад br, не містять контенту, тож і не мають кінцевого тега. Елемент може не мати початкового та кінцевого тега (наприклад, елемент head), проте він завжди буде представлений в документі.^[4] Нижче зазначені деякі типи елементів розмітки HTML.

Елементи структурної розмітки застосовуються задля опису семантики тексту, іншими словами ці елементи описують призначення тексту свого контенту. Вони не зазначають ніякого спеціального (візуального) відтворення тексту, проте більшість браузерів мають стандартні стилі форматування для кожного елемента. Для подальшого стилізування тексту рекомендується використовувати Каскадні таблиці стилів (CSS). Наприклад:

<h1>Давньогрецькі боги</h1>
<p>
<strong>Посейдон</strong> — володар світових вод,
Океану, в латинян йому відповідав <em>Нептун</em>, у 
слов'ян — <em>Цар Моря, Цар Морський, Водяник</em>.
</p>

Елементи візуальної розмітки застосовуються задля опису візуальних ефектів тексту, не зазначаючи при цьому функції тексту свого контенту. Остання чинна специфікація HTML 4.01 визначає більшість з цих елементів такими, що не рекомендується застосовувати у розмітці. Наприклад:

Фрагмент HTML-розмітки документа	Відтворення в браузері
<font size="5">Давньогрецькі боги</font> <br /> <b>Посейдон</b> — володар світових вод, Океану, в латинян йому відповідав <i>Нептун</i>, у слов'ян — <i>Цар Моря, Цар Морський, Водяник</i>.

Елементи розмітки гіпертексту застосовуються задля з'єднання частин документу з іншими документами. Наприклад:

<a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/">Вікіпедія</a>

[ред.]Атрибути

Докладніше: Атрибути HTML

Більшість з атрибутів елементу являє собою пару «назва-значення», розділених між собою знаком рівняння, та записаних у початковому тегу одразу після назви елемента. Значення атрибуту може бути окреслено лапками (подвійними або одиничними), також, якщо значення атрибуту складається з певних символів, його можна не виділяти лапками зліва. Проте, не виділення значення атрибутів в лапки вважається небезпечним кодом. На відміну від атрибутів виду «назва-значення», є певні атрибути, що впливають на елемент, назва яких лише з'явилась в початковому тегу (наприклад, атрибут ismap елементу img).

Більшість елементів можуть мати будь-який з загальних атрибутів:

Атрибут id впроваджує унікальний ідентифікатор елементу по всьому документу. Доданий до URL документу, він впроваджує глобальний унікальний ідентифікатор елементу.

Це може використовуватися:

• таблицями стилів для впровадження презентаційних властивостей;
• браузерами для фокусування уваги на певному елементі;
• скриптами для виконання дій над елементом.

Атрибут title використовується для додавання пояснювального тексту для елементу. В більшості браузерів значення цього атрибуту можна побачити як виникаючу підказку, при наведені курсора на елемент.

Атрибут class впроваджує засіб об'єднання схожих елементів у класи.

Це може використовуватися для:

• відтворення візуальних ефектів. Для презентаційної розмітки, наприклад, документ може містити class="notation", який визначає всі елементи, у яких клас визначений як"notation", підпорядкованими головному тексту документу. Такі елементи можна зібрати докупи і показати як виноски внизу сторінки, замість того, щоб показувати їх на тому місці, де вони з'являються в самому HTML коді документу;
• структурного поділу тексту. Для семантичної розмітки, наприклад, класи використовуються у створенні мікроформатів.

 Головна